Зростаймо громадянами

МЕТА: розширювати і поглиблювати поняття громадянськості; розвивати у дітей прагнення бути свідомим громадянином України, її патріотом,

виховувати любов до рідного краю. розширити поняття про незалежність і волю держави та значення цього факту для народу України. розвивати бажання брати посильну участь у розбудові держави. наполегливо вчитись, щоб принести якомога більше користі рідній Україні. ви­ховувати активну громадянську позицію, любов до рідного краю і народу.

ОБЛАДНАННЯ: карта України, плакат з символікою держави України (герб, гімн, прапор), на плакатах кілька висловлювань про Україну, прислів’я про рідний край.

ХІД ЗАХОДУ

І. Вступна частина.

1.     Організаційний момент.

Привітання. Перевірити готовність дітей до роботи.

2.     Повідомлення теми та мети уроку.

ü Вихователь.

Сьогодні ми поведемо розмову про найдорожче для кожної людини про Україну, рідну землю. 
Звучить аудіозапис пісні про Україну.
Тема сьогоднішнього заходу  «Зростаймо громадянами країни – що зветься Україною». Які це прості і разом з тим прекрасні слова. Велика і священна любов до України жила, живе і житиме в усіх чесних і щирих серцях.
Що ж для кожного з нас є Україна?
це дім.
земля, де ми живемо.
матуся.
наша родина.
школа, клас.
я...

3.     Актуалізація пізнавальної діяльності.

Вихователь.

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня.

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини. ( М. Чернявський)

Вихователь: - Про яку святиню говориться у вірші?

(Про Україну)

- Як по-іншому ще можна назвати цей вірш?

(Акровірш)

- Чим цікаві для нас такі вірші? (Складаємо перші букви кожного рядка і утворюємо слово. В цьому акровірші ми знайшли назву своєї Батьківщини).

- Тож, напевно, ви всі здогадалися, про що буде мова на нашому заняті? (Про нашу батьківщину – Україну).

4.     Мотивація пізнавальної діяльності.

Ø Бесіда.

·        Запитання.

-  Прочитайте, що записано на дошці. Я громадянин...

-  Кого називають громадянином?

-  Можливо, хтось знає, як закінчити речення? Чому?

Прочитайте, яка тема виховної години?

ІІ. Основна частина.

Ø Розповідь вихователя.

Україна, як і інші країни світової цивілізації, є неповторною і своєрідною. Вона має свій історичний шлях пошуку істини з перемогами, поразками і розчаруваннями, надією і вірою в майбуття щасливого і радісного життя тих, хто носить достойне ймення – українець.
Я – українець, моя Батьківщина – Україна, моя земля – українська, мій рід – український. Як важливо зрозуміти ці прості формули для кожного з нас, і як це тяжко дається у вирі сьогодення.
Бути  Українцем – дуже цікаво, бо це означає, бути родинно прив’язаним до Великої Європеської Держави, що сягає своїм історичним корінням сивої княжої доби. Це значить мати відношення до Держави, яка уславлена козацькою минувщиною і  є спадкоємицею першої Європейської Конституції за часів правління Гетьмана Пилипа Орлика, а пізніше визначилась бурхливими подіями часів УНР, відтак, це значить, відчувати причетність до Держави, яка ніколи не була поборницею загарбницьких війн, не зазіхала на чужі землі, але давала гідну відсіч всім тим, хто був ласий на наш прабатьківський край. Отже, бути Українцем,- це значить істотно відчувати себе абсолютно європейською людиною, бути в постійній генетичній і енергетичній злуці з Святим Києвом, -що був колись уповноважений статусом Магдебурського права, містом-Xрамом, де кожна порошинка дихає Богоприсутністю, Пам’яттю і Трипільським таїнством. 
Бути Українцем - це значить бути відповідальним і нести відповідальність…
Результати опитування однієї з українських соціологічних служб засвідчили, що майже чверть наших громадян соромляться того, що є українцями. На щастя, враження від цієї сумної статистики покращують інші цифри. 
За останні два роки кількість українців, які пишаються своїм громадянством зросла більше, ніж на 20 (!) відсотків і склала 68,5% від всіх опитаних. Але все це в ідеалі. Живучи у світі, в якому постійно потрібно задовольняти потреби матеріальні, люди здебільшого залишать духовні потреби поза увагою або задовольняють їх за залишковим принципом.
Щоб духовні потреби не були поза увагою української людини ми повинні дбати про традиції свого нар орда та своєї родини. А які традиції у вас у родині?
Відродити Україну без відродження української мови неможливо. Найкраще, коли рідну мову діти засвоюють від батьків, адже розпочинається дорога до пізнання з народження дитини, з формування її душі

Сьогодні ми живемо у третьому тисячолітті, а історія нашої держави почалася до IX століття. Та вже на початку IX сто­ліття про неї згадується в створених рукописах, як про Киї­вську Русь. У кінці IX століття про Київську Русь поширилась слава, як про сильну, працелюбну і багату державу у центрі Європи, через територію якої пролягали торговельні шляхи. 
Дивлячись на карту Україна справді є не лише географічним, а й цивілізованим і культур ним пограниччям Центральної та Східної Європи.
Україна є невід.ємною частиною Європи.

Ø  Дискусія.

1.      Чи може бути в людини дві Батьківщини? 

2.     Яке місце ви називаєте Батьківщиною?

3.     Чи може людина проживати в іншій країні, а бути патріотом своєї країни?

Ø Інформаційна рубрика.

Філософ. Виконувати обов'язки, передбачені законом, повинна кожна людина, нехтувати ними не дозволено нікому. Всі працюючі люди, наприклад, повинні платити прибутковий податок, всі призвані до військового призову юнаки, служити в армії, всі батьки - віддавати своїх дітей до школи і т. д.

Але крім цієї юридичної сторони громадянства, є однак, ще й друга: піднесення, моральна. Вона пов'язана з виконанням велінь совісті, законів суспільної поведінки.

Громадянин - це свідомий член суспільства; людина, здатна на почуття, основа яких не особисті обставини її життя, а справи і обставини всього народу, всієї країни.

Немає нічого благороднішого, ніж прагнути бути відданим сином своєї Вітчизни. Адже це означає належати до числа тих, чиї почуття відповідальності, обов'язку, достоїнства настільки сильні, що примушують людину діяти так, щоб не зганьбити честі своєї держави, навіть якщо це для неї дуже непросто чи небезпечно.

Громадянство невіддільне від високої особистої моральності людини, від найкращих її душевних рис: чесності, безкорисливості, нетерпимості до зла і неправди.

Соціолог. Громадянин - особа, що належить населенню якої-небудь держави, користується її правами і виконує обов'язки, встановлені законами цієї держави; дорослий чоловік, а також форма звертання до нього; той, хто підпорядковує особисті інтереси громадським, служить Батьківщині; (істор.) член громади.

Громада — група людей, об'єднаних спільністю становища, інтересів; об'єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання; (істор.) В Україні і Білорусі поземельне селянське об'єднання, а також збори членів цього об'єднання; організація української ліберально-буржуазної інтелігенції в 60-90 pp. XIX ст.

Історик. Саме поняття "громадянство" виникло ще 594 року до н.е., коли імператор Солон проголосив Аттику вільною і незалежною. А весь демос назвав громадянами, тобто такими, що мають право голосу на громадських зборах, мають право обирати і бути обраними.

Цими правами наділялися тільки ті особи, які народилися в Аттиці. Цікавим є те, що вихідці з цього міста, які потрапили в рабство, були викуплені і повернуті на батьківщину. Вперше було проголошено верховенство права для всіх: аристократів і демосу.

Правознавець. Громадянин (за визначенням правознавчий) - це особа, яка перебуває у постійному правовому зв'язку, з певною державою.

Громадянство - постійний правовий зв'язок особи з певною державою, який полягає у певних взаємних правах і обов'язках. Отже, маємо два поняття: "держава", "громадянин". Хто чи що має вищий статус? Що важливіше?

Ми всі знаємо, що в правовій державі найвищим авторитетом є Конституція, їй підкоряється вся діяльність держави, окремих осіб.

У Конституції України, яка була прийнята 28 червня 1996 року, в статті 3 зазначено: "Людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека взнаються в Україні найвищою цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави".

Психолог. Поняття громадянин, громадянство - ще й психологічне, бо вимагає не просто знань, а роботи свідомості, самостійного вибору власної позиції.

Бути громадянином з точки зору психології - це означає свідомо вибрати з усіх можливих варіантів такий вчинок, який твоїй душі дає спокій і гармонію. Тут багато залежить від загальної культури, від моральних орієнтирів, сформованих вихованням, самовихованням, умовами життя, середовищем . Високоморальна особистість (зі здоровою) психікою відчуватиме дискомфорт від протиправного чи аморального вчинку, аморальна ж (з хворою психікою) людина - задоволення.

Крім того, в питанні про громадянські почуття є деяка двоїстість (роздвоєння). Коли особистість високого рівня духовності постає перед проблемою вибору власної позиції чи вчинку, наприклад, з проблеми “сім'я чи держава", "захисту своїх економічних і соціальних інтересів” чи ін., її роздуми, приблизно такого плану:

"Мовчати чи сказати? Боротись чи терпіти? Слово Боже вчить смирення і терпіння, вчить молитися за своїх кривдників . Але ж цене тільки мої особисті права порушуються . Промовчати - значить дозволити панувати беззаконню й неправді, це сприяти соціальному злочину. Я ж знаю, я відчуваю, що це неправильно . Громадянський обов'язок — боротися з беззаконням, несправедливістю .

Але ж будь-який конфлікт-це руйнування, це зло . " і т. д.

Коли людині доводиться часто так "роздвоюватися", відбувається руйнація всього організму, вона хворіє. Проблема серйозна: особиста і соціальна.

У наш час нерідко буває так, що будь-який вибір людини приносить їй психологічне страждання: і одна, і друга, і третя . позиція - неблагородна, непорядна, злочинна . Людина переживає психологічний стрес .

Психологічно комфортно людина почувається тоді, коли її середовище не вимагає від неї аморальних вчинків, тобто, коли в державі встановлюється стабільний, у правовому відношенні, стиль життя, укладаються такі умови, приймається така мораль, що люди звикають до цих правових і моральних вимог, які не суперечать одні одним. Аморальний вчинок заперечується самим життям.

Тоді стресові ситуації стануть явищем рідкісним, скоріше особистого, а не соціального плану. Мрія? Звичайно! Але яка красива!

Громадянин – це особа, яка належить до постійного населення певної держави, користується захистом держави, правами, наданими державою, та виконує обов’язки покладені на неї.
Кожен громадянин – це патріот своєї вітчизни, бо любить її, трудиться, щоб країна процвітала, відстоює і бореться за її щастя і незалежність.

·        Запитання
- А що треба робити дітям, щоб відчути себе справжніми громадянами своєї Вітчизни? (Добре учитись, бути активними у житті класу, школи, любити і берегти природу України, примножувати багатства рідного краю, гартувати свою силу і волю).

 -  Чи вважаєте себе активною складовою суспільства?

Фізхвилинка

Україна – (руки по сторонах)

Рідний край – (руки догори)

Поле, річка – (повороти тулуба з розведеними по сторонах руками)

Синій гай – (присідають)

Любо стежкою іти – (ходьба)

Тут живемо я і ти – (всі беруться за руки).

Ø Перегляд відео ролика «Україна, як вона є»

(Після перегляду діти виконують творчу роботу)

Ø Творча робота (робота в групах).

Картка
1. Уявіть собі, що ви є представником України на зібранні
народів Європи.
2. Як би ви представили свою державу (розповіли про
свій народ, традиції, історію та сучасні здобутки).

3. Презентація роботи в групах.

Ø Поетична хвилинка.
Діти зачитують вірші  «Я українець», Не розчаровуйсь в Україні.

1-    Вихованець.

Я Українець

Я  українець  і  я  цим  горджуся, Бо  я  живу  на  цій  землі В  своїй  країні  я  нікого  не  боюся, Ніхто  не  буде  вказувать  мені. Хоча  давно  вже  воду  відключили І  газу   Від  цього  я  ще  більше  поміцнів. І  не  важливо  хто  що  скаже Я  все  одно  не  поведусь вже  немає  десять  днів, Але  мене  ви  цим  не  вбили Від  слів  моїх  в  могилу  зляже неправда,  зло  -  я  не  боюсь!

2-      Вихованець.

Не розчаровуйсь в Україні

Не розчаровуйсь в Україні – 
Немає єдності у нас.
То наша головна провина
За весь неволі довгий час.
Не розчаровуйсь в Україні.
А зрозумій її печаль.
Що робиш ти для неї нині – 
У себе спершу запитай.
Не розчаровуйсь в Україні.
Вона свята, а грішні – ми.
В її недолі часто винні
Її ж бо дочки і сини.
Не розчаровуйсь в Україні.
Ідеї волі певним будь.
Бо тільки той є справжнім сином,
Хто вміє неньки біль збагнуть.
Не розчаровуйсь в Україні.
Вір, що мине важка пора, 
Розквітне пишний цвіт калини
В садках достатку і добра.

ІІІ. Заключна частина.
Бесіда

·        Запитання.
1. Як ви розумієте значення слова «громадянин»?
2. Як ви думаєте, що потрібно для того, щоб відчувати себе громадянином своєї країни?
3. Чи обов’язково для громадянина України знати сою історію, національну мову, гімн?
4. Ви пишаєтеся, що ви громадяни України? (Якщо відповідь «ні», можна поставити додаткові запитання: Чому? Громадянином якої країни ви б хотіли бути?)
5. Чи вірите ви, що Україна стане процвітаючою державою? Що для цього необхідно?
6. Чи може наша держава упоратися з цим самостійно? Чи потрібна допомога інших держав?
7. Як ви розумієте вислів «Держава будується не в майбутньому, а сьогодні»?
8. Яким може бути ваш внесок у зміцнення держави?

Ø Вихователь.

Люди повинні наполегливо трудитись, щоб Україна стала процвітаючою державою. Кожен громадянин зобов.язаний за­хищати свою Вітчизну. Діти повинні старанно вчитись, щоб у майбутньому здобути професію і працювати на благо України. Роки незалежності переконали світ у тому, що наша дер­жава несе всім світло миру, любові, добра і злагоди. А кожен з нас відчуває себе рівним поміж народами, не пригноблени­ми, не рабами без роду і племені, а повноцінними людьми. Ми українцями ідемо в світ і раді з того, що маємо свою державу, волю, рід, мову, свій голос поміж усіма народами.
І кожен з нас повязує свою долю з Україною.
Для неї ми живемо.