Тема. «Україна – наш спільний дім»

Мета: Поглибити знання учнів про нашу державу – Україну; продовжувати вивчати історію рідного краю та його героїчне минуле; формувати громадянські якості: патріотизм, людяність, працьовитість.

Обладнання: квітка з різнокольоровими пелюстками; плакат з державними символами, з народними символами; презентація.

Форма проведення: година – подорожі

Батьківщино, земле рідна,
Земле сонячна і хлібна,
Ти навік у нас одна.
Ти, як мати найрідніша,
Ти з дитинства наймиліша,
Ти і взимку найтепліша -
Наша отча сторона. 

                                                      (запис  на дошці)

Хід  заняття

І. Організаційна частина.

1. Привітання. Перевірка готовності до роботи.

2. Повідомлення теми та мети.

Діти тема нашого першого уроку «Україна – наш спільний дім» . Ми живемо на чудовій мальовничій землі, на Україні. Тут народилися і жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь українського народу, що сягає сивої давнини. 

І саме сьогодні ми з вами здійснимо віртуальну подорож під час якої пригадаємо, а також дізнаємось багато цікавого про нашу державу її традиції, історію, теперішнє життя.

3. Актуалізація пізнавальної діяльності.

А перш ніж відправитися у подорож ми пограємо в гру «Чарівна квітка»

( квітка з різнокольоровими пелюстками. На оберненій стороні пелюсток написані питання. Кожна дитина обирає пелюстку тим самим і обирає собі питання)

Питання:

1.Що таке Батьківщина?

2.Кого з відомих українців знаєте?

3.Як називається основний Закон України?

4.Хто такі козаки?

5.Де розташована Україна?

6.Де жили козаки?

7.Столиця України?

4. Мотивація пізнавальної діяльності.

Україна – одна з найбільших європейських  держав.  Її  площа  604 тис. кв.м

На  її  території  проживає  понад 110  національностей.

Численність  населення  України  становить  понад  45 млн. чоловік.  Відомий  французький вчений И.Г.Коль  ще  у1841 році  писав: «Немає  найменшого  сумніву,  що  колись  велетенське  тіло  російської  імперії  розпадеться,  і  Україна  стане  вільною  державою».  І  довгожданий  час  настав.  16  липня  1990  року  Верховна  Рада  Української  республіки  приймає  важливий  документ – Декларацію  про  державний  суверенітет  України,  яка  стала  першим  кроком  до  незалежності  нашої  держави,  відчутним  рушієм  у  боротьбі  за  волю.

ІІ. Основна частина.

Подорож.

Зупинка  перша  «Статистична»

                       Багато  держав  є,  людей  і  мов  різних

                       Та  кожному  мила  одна  лиш  єдина

                       Найкраща  з  усіх,  то є  рідна  країна,

                       Мені  ж  наймиліша – моя  Україна.

Декларація – це  офіційне  проголошення  державою  основних  принципів,  а  також  документ,  у  якому  їх  викладено.

Суверенітет – це  незалежність  держави,  що  полягає  в  її  праві  за  власним  розсудом  розв’язувати свої  внутрішні  і  зовнішні  справи,  без  втручання  в  них  будь-якої  іншої  держави.( запис на дошці)

24  серпня 2011 року  український  народ  відзначив  20-річчя  Дня  Незалежності  України – головне  державне  свято  на  честь  прийняття  Верховною  Радою  УРСР  Акту  проголошення  незалежності  України,  підтверджену  всенародним  референдумом  1 грудня 1991 року,  що  прийнято  вважати  датою  утворення держави  Україна  в  її сучасному  вигляді.

Проголошення  Акту  незалежності  України  відкрило  нову  сторінку  в  історії  України.

Вистраждавши,  виборовши  собі  волю,  Україна  має  тепер  свою  державну  мову,  свої  державні  символи.

 Зупинка  друга  «Символи України»

Державні

Слово вихователя.

Кожна держава світу має свої символи. Що ж означає слово символ? Символ  – це знак, умовне позначення якогось предмета чи явища. Наша Україна теж має свою символіку.

Які державні символи України ви знаєте?

Герб.

Герб – символічний знак, ключ до історії, роду, міста, держави. Ще герб – це відмітний знак, картинка. Герби бувають різні: на них зображують рослини, звірів, птахів. Знак свідчить про те, чим славна держава, що символізує її могутність.

Зображення тризуба на території нашої держави має дуже давню історію. Наскальні малюнки, гончарні вироби, монети, прикраси, які розкопують археологи, свідчать про те, що тризуб був поширений тут ще у 4 – 1 ст. до нашої ери, тобто 3-6 тисяч років тому…

За часів Київської Русі у 9-11 ст бачимо тризуб на золотих та срібних монетах князя Володимира Великого. Потім він стає ознакою державної влади для нащадків Володимира – князів Святослава і Ярослава Мудрого. Є він і в гербі дочки Ярослава – князівни Анни, яка стала королевою Франції.

Саме тому, що на землях України тризуб має безперервну тисячолітню традицію, він визнаний символом Української держави. Можна пофантазувати з приводу того, що саме символізує тризуб. Число три завжди вважалось числом казковим, чарівним.

Тризуб означає триєдність життя – батько, мати, дитя, які символізують силу, мудрість і любов. Тризуб ще відображає і єднання трьох стихій – землі, води, повітря, без яких неможливе життя. Якщо придивитися уважно до герба, то можна ще й скласти слово з його частин – воля. Адже до волі завжди прагнув українській народ.

( легенда  про тризуб,  вірш)

     Давно – давно жила колись собі жінка. І було в неї три сини. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя. Попідростали і вирішили піти у світ.

-  Мамо, піду-но я межи люди, подивлюся світ. - мовив перший син

-  Ну що ж, сину, йди, та пам'ятай рідну домівку, а на згадку візьми із собою золоту корону з трьома промінцями, хай в далекім краю зігріває вона тебе.

     Минув час, і завдяки своєму розуму став старший син великим князем, бо трьохпроменева корона, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала шлях до кращого життя. Дали першому синові ім'я Тризуб, а знак, що дала йому мати, назвали гербом.

Наш герб – тризуб, це воля, слава, сила.

Наш герб – тризуб, недоля нас косила.

Та ми росли, ми є, ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям/

Державний прапор України - це національний прапор України, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг – синього та жовтого.

Жовтий колір – це колір пшеничної ниви, колір зерна, що дарує життя усьому сущному на землі. Жовтий колір – це й ще колір жовтогарячого сонця, без лагідних променів якого не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб.

Блакитний колір – це колір ясного, чистого мирного неба. А хіба без живлющої матері – води визрів й заколосився хліб? От вам і ще один блакитний колір – колір цариці – води.

(продовження  легенди,  вірш  про  прапор)

     Настала черга середнього сина.

-    Пустіть мене, мамо, світ подивитися.

     Дала   йому   мати   в   дорогу   жовто-блакитний   одяг.   Своїми   звитяжними   ділами прославляв   свою   матір,   одержав   середній   син імення Прапор.

                                                                     

Прапор - державний символ.

Це для всіх – ознака сили,

Це для всіх - ознака слави

Синь – жовтий прапор маєм:

Синє  - небо, жовте – жито.

Прапор свій оберігаєм,

Він – святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині.

Ми навіки вже – народом

Українським в Україні.

Гімн ( Лунає уривок гімну) «Ще не вмерла Україна». Автор Павло Чубинський, композитор Михайло Вербицький.

(продовження  легенди,  вірш  про  гімн)

Там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків голос. І одержав син за свій джерельний голос, величний спів на ім'я Гімн.

  З давніх-давен люди в урочистих обставинах виконували хвалебні пісні, які з часом стали називатися гімнами, але з ширшим змістом та ідеями.

Слова палкі, мелодія врочиста

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

Це  клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва. Заповідь священна.

Хай чують друзі і вороги,

Що Україна вічна, незнищенна.

Від неї ясне світло навкруги.

Народні  символи

Чорнобривці – символ материнської любові, терпіння.

Калина – символ неперервності роду українців, символ любові, гармонії.

Мальва – символ любові до рідної землі.

М’ята – рута – символ очищення і діючості.

Барвінок – символ радісної життєвої сили і вічності.

Волошка – символ святості, чистоти, привітності.

Конвалія – символ чистоти, скромності, надії відродження, весни.

Мак – символ мужності і незламності, символ пам’яті про українських героїв.

Соняшник – символ достатку, працелюбності і миролюбства українців.

Ромашка – символ душевної чистоти.

Вихователь. 

Завдання кожного справжнього громадянина України – знати, поважати символи своєї держави, не дозволяти глумитися над ними, гордитися ти, що ми живемо у вільній державі.

Зупинка третя «Моя мала Батьківщина».

1.Як ви розумієте значення слова Батьківщина? А значення мала Батьківщина?

Мала Батьківщина – це місце де ти народився. Кожен з нас повинен знати історію рідного краю. (маленька розповідь  про  рідне місто)

Вчитель.  Кожен з нас щось своє, особисте вкладає в поняття "Батьківщина", "батьківщина", "рідний край". Ліна Костенко, відома українська поетеса, усвідомлює це так:

Є щось святе в словах: мій рідний край.

Для мене — це матусі пісня ніжна,

1 рідний сад, від квіту білосніжний,

І той калиновий у тихім лузі гай.

Для мене - це твої стежки й мої,

В містах і селах стоптані любовно,

І пісень людські прозорі ручаї.

Усе, що серцю рідно невимовне…

Зупинка четверта  «Історична»

Україна має багате історичне минуле. До наших днів збереглись численні пам'ятки науки, освіти та архітектури.
За результатами  інтернет-голосування і опитування експертів: учених, істориків, культурологів і фахівців у галузі туризму були визначені Сім Чудес України:
1. Заповідник «Кам'янець» (Кам'янець-Подільський).
2. Києво-Печерська Лавра (Київ).
3. Софіївка (Умань).
4. Софія Київська (Київ).
5. Херсонес Таврійський (Севастополь).
6. Хотинська фортеця (Хотин).
7. Хортиця (Запоріжжя).

Проходить презентація Семи  чудес  України.
У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате й славне минуле. Вона виплекала Запорізьку Січ, славетну Києво-Могилянську Академію. Україна виколисала велетнів сили і духу - таких як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський... Вона викохала славетних композиторів та співаків минувшини та сьогодення Миколу Лисенка, Марка Кропивницького, Соломію Крушельницьку, Володимира Івасюка, Анатолія Солов'яненка, Володимира Гришка, Ніну Матвієнко. Україну прославило багато вчених - науковців, досягнення наших спортсменів назавжди ввійдуть в нову історію незалежності країни (Валерій Лобановський, брати Кличко, Яна Клочкова...) Цей перелік можна продовжити багатьма іменами наших історичних особистостей та сучасників, які примножували і примножують славу нашої Батьківщини.

Зупинка п’ята  «Літературна».  

Слово вихователя.

Послухайте уважно  казку.

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці дисципліну і порядок. Діти Росії – владність, Польщі – здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики…

Обдарувавши  всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багряний вінок з червоної калини.

-Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь?.

-Я Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з дідів та сиріт, у своїй хаті нема правди й волі.

-Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я всі таланти вже пороздавав. Як же зарадити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її:

-Є у мене найцінніший дар, який уславить тебе на цілий світ. Це – пісня.

Узяла дівчина – Україна – дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

Діти розповідають вірші про Україну.

Яка ж красива ти –

Уквітчана весною,

Провіщана ключами журавлів,

Розбуджена бурхливою грозою

І пориванням річок до морів.

Яка ж красива ти –

Розгониста степами,

Висока горами –

Аж в синю височінь,

Скрізь явори стоять богатирями

Понад дорогами століть і поколінь.

Яка ж красива ти –

В гостинності одверта

Із усміхом назустріч доброті,

Яка ж ти мужня, сильна і уперта,

Як недруг стане на твоїм путі.

Розквітай, прекрасна Україно!

Рідна земле, матінко моя.

Хай лунає мова солов’їна,

Пісня неповторна твоя.

Хай смереки, ясени, тополі,

Квіти, луки, трави і сади.

Шепчуть вірші щедрі, добрі,

Вільні, чисті, із джерельної води.

Вислови відомих  людей про Україну    (запис на дошці)

Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя.

                                   Сенека

Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не зможе.

                              Д. Байрон

Кожному мила своя сторона.

Г. Сковорода

Свою Україну любіть. Любіть її …. Во врем’я люте. В останню тяжкую минуту за неї Господа моліть.

                                                                                                      Т.Шевченко

Народ мій є! народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!

                                                                                                     В. Симоненко

Вітчизна – ось і альфа, і омега!         

                                 Д. Павличко

Хто батьківщині добре слугує – вельможних предків не потребує.

                                                                           Французьке прислів’я

Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води – моя Україна.

                                                                                                               В. Сосюра

Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була.

                                                                                       П. Тичина

І дим батьківщини солодкий.

                                       Овдій

Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас.

                                                                                                    Л. Костенко.

У кожного з нас є рідна хата.

Подумайте, скільки потрібно праці, щоб утримувати в домі порядок і лад, щоб було в ньому чисто й затишно, щоб жилось заможно.

Україна — наш спільний дім. Тож маємо дбати всі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса. Усі ми повинні усвідомити: своє, рідне — не тільки хата й подвір'я, а й вулиця, село чи місто, де ти живеш, ліс і річка, степ і море. Якби кожен це пам'ятав, — чи були б засмічені лісосмуги, ниви і шляхи, отруєні водоймища, понівечені насадження, понищені святині?

Україна з надією дивиться в завтрашній день, чекає на вас, завтрашніх госпо­дарів життя. Ви потрібні їй мудрі, умілі, дбайливі і людяні. Тож попри всі щоден­ні турботи пам'ятайте про головне — вибудовуйте храм своєї душі, формуйте себе як Людину, яку сотворив Господь подібною собі.

Приступаємо до навчального року — нового етапу нашої праці. В українців, як і всіх християн, є добра традиція: новий день починати молитвою. Отож запо­чаткуймо так новий навчальний рік. Помолимось до Всевишнього, до Матері Божої, попросимо Благословення на чесний труд. Помолимось за маму і тата, за родину, за мир у домі нашому, за здоров'я і радість.

Помолимось за Україну.

(Усі діти встають.)

(Один із дітей читає урочисто на пам 'ять або з аркуша, усі повторяють подумки:)

Боже великий, Боже всесильний!

Ми, діти твої, схиляємо в покорі свої голови, вислухай нашу щиру молитву, прийми благання наших сердець!

Прости провини наші та провини батьків, дідів і прадідів наших! Змилосердься, Господи, над нашими родинами, щоб були вони щасливими і здоровими.

Благослови, Боже, наше навчання, щоб зросли ми добрими і мудрими — бать­кам на радість, Україні на користь, щоб у трудах щоденних збагачували і звеличу­вали свій рід і народ!

Дякуємо тобі за щастя учитися в рідній школі! Зміцни наш дух, даруй силу, терпіння, наполегливість, щоб ми навчилися жити за твоїми святими законами Любові і Милосердя. Дай сили нашим рукам, щоб могли ми добро творити, а злу протистояти.

Молимо тебе, Господи, змилосердись над нашим українським народом! Зітри кривду й неправду, що неволить його, а дай йому, Предобрий, жити вільно на своїй землі, щоб не служив він нікому, тільки тобі, Отцю й Сотворителю, і про­славляв тебе в словах і в ділах праведних.

Матінко Божа, наша Заступнице й Покровителько! Заступись за нашу багато­страждальну неньку Україну, поможи їй вийти на шляхи волі й благоденства!

Поверни додому наших матерів і батьків, братів і сестер, які блукають чужими краями! Зігрій, Отче, нашу землю теплом своїм і зроси дощами, відверни усякі лиха і нещастя! Прийми, Всевишній, нашу щиру молитву!

(Виконується, при можливості, або слухається в записі "Молитва за Україну".)

Боже Великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світла промінням

Ти її осіни.

Світлом науки і знання

Всіх нас просвіти,

В чистій любові до Краю

Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже Єдиний,

Нам Україну храни,

Всі твої ласки й щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,

Дай доброго світа,

Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа!

Висновок. Народна мудрість говорить: "Краще запалити одну свічку, ніж ганьбити пітьму". І якщо ці свічки запалахкотять у кожного з нас у серці, то Україна, громадянами якої ми є, дійсно стане вільною і незалежною, могутньою державою, і в ній, як і в наших душах, запалає вогонь відродження.

Наша славна Україна,

Наше щастя і наш рай!

Чи на світі є країна

Ще миліша за наш край?

І в щасливі, й злі години

Ми для неї живемо.

На Вкраїні й для Вкраїни

Будем жити й помремо.

ІІІ. Заключна частина.

1.     Що нового ви сьогодні дізналися?

2.     Чи цікаво вам було на цьому уроці?

Ви – майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте наш народ і нашу мелодійну мову.